Лиза Енчина - Враг (минус) | Текст песни и Аккорды

• Тексты песен
• Лиза Енчина
• Враг (минус)

Як з ранку набігли хмари,
А тепер світить місяць ясний.
Гірко плаче краса-Маруся,
Тільки це тепер марно.

Хлопець ставний, хмільне літо,
Та під осінь прийшла повістка,
Скільки пісень про це проспівано,
Нахрена ж така пісня?

Зірки світять, дівчисько плаче,
А хлопчині інше сниться:
Автомат, та вагон удачі,
Щоб бій, щоб вітер в обличчя,
Щоб він да удар пропустить
Чи не бувало ще жодного разу.
Завтра встане, та пісню в зуби,
Мати обійме, да стрибне в газик.

Dm E Am F
І замість прощання махнувши з вікна засмаглою рукою
Рвонеться туди, де в диму і сльозах починається бій,
Де зорі горять разом з небом, від диму не видно ні зги,
Де за лісом річка, за речкою фронт, а за фронтом вороги.

Dm E
Ворог назавжди залишається ворогом,
Am F
Чи не діли з ним хліб, не клич його в будинок,
C E
Навіть якщо поки повітря світом запах,
Am F
Він, хоч і спокійний, але все-таки ворог.
Якщо він, як і ти, що не пропив свою честь,
Ворог не може бути колишнім, він буде і є.
Будь же вірним приціл, і не Якби ми злякалися рука,
Ти загинеш коли пошкодуєш ворога.

Автомат, та вагон удачі,
Тільки хлопець знову не весел ...
Листи ходять, дівчисько плаче
Додаючи куплети в пісню.
Вже рік йде наступ,
І палають чужі хати,
Ворог біжить, але що цікаво,
Що схожі ви з ним як брати.
Як і ти бився з пацанами
З двору, руки розбиваючи,
Проводжали його хлопці,
І дівчисько його, ридаючи,
І прикро, що випадок дався б,
Він би бив би тебе з лихвою -
Коль одного разу ворогом назвався,
Будь хоча б ворогом-героєм.

І замість прокльонів йому присвячуючи живі вірші
Смієшся про те, що не смерть б, а горілку з цієї руки.
Тремтить в амбразурі захід, і посмішка повзе по щоках,
Як славно б випити зараз по сто грам таким лютим ворогам ...

Ворог назавжди залишається ворогом,
Чи не діли з ним хліб, не клич його в будинок,
Навіть якщо поки повітря світом запах,
Він, хоч і спокійний, але все-таки ворог.
Якщо він, як і ти, що не пропив свою честь,
Ворог не може бути колишнім, він буде і є.
Будь же вірним приціл, і не Якби ми злякалися рука,
Ти загинеш коли пошкодуєш ворога.

Це приказка, а не казка,
На війні горе виє вовком.
Слово «лірика» тут небезпечно,
Той, хто ниє, живе не довго.
Дано наказ - він оборонявся
У темряву по тобі стріляючи,
По горах ти за ним ганявся
По собі його обчислюючи:
Ті ж жести, одні звички,
Боже, може і справді брати!
Не вбити - самому не вижити,
Ох прийти, распросить б батю ...
А в прицілі тремтіло небо
Сліз не ховаючи. І бій був довгим.
Шкода, що він тобі друом не був.
Ти сильніше. І слава Богу.

І замість молитов до небес посилаєш останній патрон -
На пам'ять про те, хто був чесний і сміливий, але назвався ворогом.
Ну от і закінчилася пісня, і загалом, закінчився бій.
Ну що ж ти сумний, приятель, тепер твоя правда з тобою.....

Лиза Енчина еще тексты