На плачте, мамо, я - жива! Живу і дихаю потрохи, але не вірю в цього бога, що всім дарує ласки і любов... Не плачте, мамо, я - вода! Течу і обтікаю стіни, котрі ми будувати вміли, що між людьми росли вже знов... На плачте, ж прошу, не ревіть! Бо Вас давно уже немає, і пам`ять трохи відступає, мабуть, прощаємося, мамо...