Летів, летів сто тисяч снів, Крилатий ангел у вигнання, За те, що вірив не в богів, А в дивну мантру про кохання. Де в серці неба дві душі, Сплелись у тантрі до світання І зорі гострі, як ножі, Почули мантру про кохання.
приспів: Я - вогонь і вода, Повітря й земля, Я - сама любов. Я - вогонь і вода, Повітря й земля, Я - сама любов.
І того ж дня стара зоря, Позаздривши земним бажанням, Штовхнула вниз двох, що сплелись, А з ними мантру про кохання.
приспів
Зірвавсь в безодню, сяйво руш, Безкрилий ангел у останнє, Віддавши крила парі душ, За вічну мантру про кохання
Ми з вогню і води, Повітря й землі, Як сама любов. Ми з вогню і води, Повітря й землі Як сама любов.