Інколи, коли здається, що життя закінчується, розумієш, що весь світ - всього лише міраж… =============== Все розбито, ливнем змито: видно, небо мстить мені за грішні мрії. Старіє тіло, та юне серце ще хоче жить.
Отруїлась - покорилась, я схилилась у безсиллі на коліна І все молилась: хай кров здригнеться, біжить до жил…
За що придумала собі Багаж із пам'яті і біль? Міраж, міраж…
Оп'яніла - обпалила білі крила на вогні сліпих поривів, Ледь не влетіла в чужі обійми холодних рук.
Мій дім, де завжди ждуть мене, Поміг згадати головне: Що треба встати із колін, Зірвати марево з очей Заради змін, заради змін….
Треба жити… Оксамитом я зашию на душі ці рвані рани. Хай проти правил, я далі граю - беру реванш… Все - міраж… Це - міраж… Міраж… ============== http://www.stihi.ru/2014/05/19/864