Ліна Костенко - 107. Гондоли чорні (Річка Геракліта: 4. ЩО В НАС БУЛО? ЛЮБОВ І ЛІТО) | Текст песни

• Тексты песен
• Ліна Костенко
• 107. Гондоли чорні (Річка Геракліта: 4. ЩО В НАС БУЛО? ЛЮБОВ І ЛІТО)

107. Гондоли – чорні. Бо в чуми були
човнами смерті, транспортом Харона.
Але вже тільки в пам’яті смоли
лишилась та жалоба похоронна.

Пливеш – пливи. І смійся, і радій.
Усе і всіх віки перетривали.
Життя – це чорний подіум подій,
Венеціанські маски й карнавали.

Ти вибрав маску і вона тебе.
Це ваша мить. Дай Боже, не остання!
Гондоли – чорні. Небо голубе.
І гондольєр співає про кохання

[Гондолы были в чёрный час чумы
челнами смерти, транспортом Харона.
А нынче только в памяти смолы
осталась горечь скорби похоронной.

Плывёшь – плыви. И смейся день за днём.
Прошли веков бессмертных караваны.
Жизнь – тот же чёрный подиум. На нём
Венеция проводит карнавалы.

Ты выбрал маску и она тебя.
Моли Мадонну, чтоб сей миг продлила!
Канал. Гондолы. Небо февраля.
И гондольер, поющий о любви нам]. (перевод А. Бинкевича)

Ліна Костенко еще тексты