Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко і Вова Сонцев еще тексты
Другие названия этого текста
- Ліна Костенко і Вова Сонцев - Страшні слова, коли вони мовчать... (0)
- Ліна Костенко - Стрішні слова, коли вони мовчать... (0)
- * - Дотик душі (0)
- Ліна Костенко і Вова Сонцев - Стрішні слова, коли вони мовчать... (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1