Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж. Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені. Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч. Добре зважте на все, і вранці скажете: \"ні\"
Світла мрія про Вас співає мені як сирена Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю. Розумію, це щастя. Але щастя - воно не для мене. Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.
Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду! Корабель попливе, я не вдержу його в берегах. \"Фрам\" - це значить \"Вперед\" ви залишитесь, Єво, позаду Як до серця підступить вічний пошук у вічних снігах...
Тиждень все буде добре. Цілуватиму Ваше обличчя. Може навіть не тиждень, а цілі роки минуть. Будем дуже щасливі. Але потім воно покличе. Ви зумієте, Єво простити це і збагнуть?
Ви не станете плакать? Не поставите душу на якір? Не зіткнуться в мені два начала - Ви і воно? Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий. Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно
Ваші теплі долоні й мої відморожені руки Як уста одірву од такої сумної руки! Чи зуміємо жити - від розлуки, і знов до розлуки? А якщо доведеться чекати мене роки?
\"Фрам\" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти? Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя? Ви, така молода, Ви, що любите сонце і квіти... - Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.
Все що є найсвятіше, в мені називається \"Нансен\" Хай співає сирена, вона перед нами в боргах Я сама розіб'ю об \"Фрамові\" груди шампанське Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.
Моя Пісне Пісень! Вічний саде мій без листопаду! Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія. Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду. \"Фрам\" - це значить \"Вперед\". А на обрії буду я.