На старих фотографіях всі молоді. За роками людина сама себе кличе. У зіницях печалі, як в чорній воді, Відбиваються люди, дерева, обличчя… І стонадцятий сніг ті поля притрусив І уже прилетять не ті самі лелеки. Біля каси такий незворушний касир, Зафіксовану мить вибиває, мов чеки. Білі, білі обличчя у чорній воді, Неповторні обличчя навік зостаються. На старих фотографіях всі молоді. На старих фотографіях мертві сміються. Ліна Костенко.