Котилась Сварга небом, Котилась Сварга морем, Котилась Сварга в душах Воїв, що йшли до бою.
Там, де Сварга, там і я, Там, де Сварга гине ворог, Там язичницьке ім’я, Там, де Сварга – там і воля.
Котилась Сварга: рвала вени кров арійська, Котилась Сварга: ніхто не зупинить наше військо, Котилась Сварга: котились голови ворожі, Мечі у грудях катів і рабів, хай клюють їх ворони.
Іменовані жрицею світла, волхвами землі, Загартовані вогнем і кров’ю, зубами змії, Заворожені голосом трав, мерехтінням зірок, Заговорені духом Карпат й прадідівських кісток.
Котилась Сварга небом, Котилась Сварга морем, Котилась Сварга в душах Воїв, що йшли до бою.