Йшли селом, йшли селом партизани, По землі українській, невільній землі. І у кожного зброя була за плечами, І у кожного смуток і біль на чолі.
Їм сумно за всю Україну, Та за спалені хати і зрубаний сад, За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну, Але їм вже не було дороги назад.
Бо дорога назад — це неволя, А ховатися в лісі не будемо ми. Ми підемо вперед — і здобудемо волю, України своєї ми вірні сини.
Хтось з них пісню завів, і вона пролунала На всі гори Карпати, на весь рідний край, Щоби знали усі — Україна повстала! Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!
І не всі повернуться із бою живими, І не всіх дочекається рідна сім’я. Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими, Пам'ятай їх завжди, українська земля.
Йшли селом, йшли селом партизани, По землі українській, невільній землі. І у кожного зброя була за плечами, І у кожного смуток і біль на чолі.