Вона така єдина і неповторна. Та дівчина ,що вирве тебе з корнем, Твою харизму. Вона безлика. Під сонця бликом пошит у дурні.
Дії сумбурні .Вона немов повітря. Ти її чуєш, але її не видно. Під злиднями душевного перформенсу, Де сенс несе в собі софіти квітів лотосу.
Чарівна діва божественної вроди. Люди проглоти. Красуня з незнаної породи. Та я залишуся голодним, чим їсти що попало. І я залишуся один, чим з ким попало.
Про що би не писав поет, він завжди пише про людину. А я пишу про тебе, мила,мою єдину. Це діло не покину, допоки не зхолоне кров. Моя любов, до тебе Босанова іще раз прозвучить у цьому рядку знову.
Як принцеса в нижній білизні, Босанова - ліки для дущі. По ній руки опустив до низу. \"Ти моя\" - на вухо прошепчу.
Зранку забив, щоб забути. Голова не грузить. Білі зуби, немов світло гризуть. Моя королева поряд. Ось, я куди біжу. До неї кричу. Долонями тягнусь.
Я в мікросвіті мікромаестро. В ночі дощ падав на вітражі. Люди не лишають слідів на серці. А босанова - ліки для дущі.
Я не сумую. Це вже на мене не впливає. Якщо біжу, то тільки в її дім. День за днем наш час збігає. Він нас скоро розведе на різні береги.