Сьогодні день як і раніше я розкришу. За гроші крутиться планета, поки дишу. Весь світ заполонила тема \"Хронічна втома\", А мене з розуму звели периферійні томи.
У світі, де дежавю вже дуже душить шию Я намагаюсь виживати, а не жити. Та поки є чим крити, і бачу рідних друзів лиця Я буду дужче йти, буду зривати всі границі.
Я слаб до грошей, але брудні свої мені не тицяй. Я з дикої породи - породи вбивці. Я божеволію із нею. Та на одинці...
Мій камуфляж - мій захист, моя свобода. Я намагаюсь буд кращим, поки є змога. Я з тими, хто прагне досягати мрії, Зубами гризти землю, руками рвати тіні. Любиш погратись у тенетах, де море шмалі і бухла. Та озернешься одного моменту - тебе нема.
Місто тоне в тумані, А я йду крізь нього з плеєром в кармані. Під ногами той самий асфальт. Якби я вмів, то я би малював би.
Тут не часто світять ліхтарі. Зазвичай прокидаюся у темряві. Тут всі з еквівалентними ролями. Вітаємо в нашому світі, монамі.
Ау, ті самі до, ре, мі. До рими рабів, до столиці доревів. До реву злив за добу не злив, Але засов засів.