"Чортова дюжина" Милий Боже, прости. Я слабка і напружена. І немає прощення, кипить котлован. Мені знову явилась та чортова дюжина, І незламний характер. І долі вулкан. Де ти, Господи? Знову мене ти залишив... Чи ще дивишся пильно із вершин самоти? Я ніколи, ніколи не стану вже іншою. Я б воліла у світ уже інший піти... І озвався Господь, підібравши мереживо, Темних сліз таїну витер променем з хмар. Та й промовив, стурбовано, але довершено: "Ти, дитино, не плач. Повернеться Ікар. Він літає далеко, йому муляють крила, Він упевнений в тому, що ти - не його. Але дам тобі слово, що будеш щаслива. Він повернеться, чуєш. І ти знаєш - чого..."