А як собаці, що бродить мокрим містом, про що він думає, коли обходить тротуари? Невже нікому пес той непотрібний, запреться в кут і лиже тихо рани?
Йому б господаря і буду біля хати. Краплину ласки, а не холодного дощу... Щоб був той хтось, з ким можна трохи гратись, а не боятись "пострілів", скавчати, коли б'ють.
Так-так, собак самотніх винищують...болюче. Стріляють в них без жодного жалю, а пси кричать по своєму: " ми ж друзі"! Та люди що? - уб'ють і по життю...
І пес той не попросить, не скаже "дайте хліба"! Бо всі собаки знають правило одне : Людина - то страшніше будь-якого звіра, і псів-бродяг вона не має за живе!
А як ж собаці, що бродить мокрим містом, про що він думає і як його життя? Ви лиш любіть собак, що ходять з вами світом, адже у них є теж своя душа.