Ніби не вода ніби не витікала Не збивала з ніг не холонула на камінні Лише закинутий на хідники під Аритмічну музику і веселі піднебесся Я знаю – годі щось винести із такого досвіду І незалежні радіостанції першими сповіщають Про наближення міста
Ніби і справді не лишилось слідів І пам’ять ніби не вода і не холоне глибоко в тілі Любов до великих населених пунктів Ніби любов до дерев що ростуть незалежно від тебе Говориш собі засинаєш непомітно І очі закочуються під повіки Наче згублені іграшки