Я вiрю – прийде мить, Коли спадуть кайдани Хирого творця. Я вiрю – защемить У грудях вiдчуттям Близького кiнця.
Я знаю – не жалiтиму Про пройдену вже путь Й не подивлюсь назад. Я знаю, що горiтиму, Але усе збагнути Повинен був я сам.
Я бачив тут лиш кволих, Самотнiх жебракiв, Проскигливших життя. Я бачив, як вбивали Цвяхи собi у ноги, Щоб вгамувать серця.
Я чув, як кричить тиша, Зiрвавшись з синiх губ Знесилених облич. Я чув, як все сильнiше Благали: «Не забудь!» Та наближалась нiч.
Я вигорю дотла I вiтер чорний попiл Полем понесе В самотнi небеса... Там спалахну грозою, На мить осяю все.
Eng: • To Ashes
I believe – there will come a moment When the chains of the frail creator will fall down I believe – the heart will drop at the feeling of the approaching end
I know I will not be sorry For the way I’ve gone Nor will I look back I know I will burn But I had to conceive Everything myself
All I saw here were sickly Lonely paupers Who’ve whimpered their whole life I saw how they pierced Limbs with nails To calm their hearts down
I heard the stillness scream Broken from blue lips From worn out faces I heard them plead “Do not forget!” But the night was drawing closer
I will burn completely And the wind will carry the black ash above the fields… And into lonely skies And in an instant, blazing up, I will bestow my light upon everything