Люцина Хворост - 50, 60, 70 років тому (фокстрот) | Текст песни

• Тексты песен
• Люцина Хворост
• 50, 60, 70 років тому (фокстрот)

50, 60, 70 років тому

І
Зернисті кадри збляклих кінохронік,
зернистий погляд крізь густу вуаль.
Зі звіром, що живе у мікрофоні,
змагається маленька етуаль.
В боа потертім, витягнувши шию,
вона почне простенький вокаліз,
і вам тепер смішний, я розумію,
її пісень наївний символізм…

Р
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому
вона співала
про смуток і щастя,
і хто сказав, що вже не на часі
прості слова?
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому
твій дід курсантом
прибув до міста:
афіші, танці,
дівчачий гамір і бузковий дим.

ІІ
Ось кельнери – стоокі херувими,
а ось вино – старе, та не п’янить.
Ось квіти, що колись були живими…
усе заснуло сном десятиліть.
Їй очі сліплять навісні софіти,
вона майне за двері кабаре –
й побачить сонце, мов цвяхом прибите…
старе як світ, о далебі, старе.

Р
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому
воно вставало
над смутком і щастям,
і хто сказав, що вже не на часі
щедроти його?
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому
твоя бабуся
в пальті легкому
проспектом бігла,
ховала усміх у куточках вуст.

Р
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому
вони зустрілись
на смуток і щастя,
і хто сказав, що вже не на часі
історія ця?
П’ятдесят, шістдесят, сімдесят років тому –
вокзальні юрми,
війна і тюрми…
сумна співачка, чорно-біле кіно.

Сумна співачка, чорно-біле кіно.