Романс Про Минуле (муз. и сл.Л.Хворост, аранж.Д.Самойленко)
І минуле окриється тінню земною: Це було не зі мною, було не зі мною... Водевільні сюжети і драми дешеві, І амурові стріли, і їхні мішені... Мій учинок, що серце троюдить докором; Люта заздрість моя, за яку мені сором; Тайні язви ганьби, опоганене ложе... Ні, цього не було, Ні, цього не було, Та і бути не може.
Нас жага споминання ошукує тонко: Там, в минулім, не ми, лиш пусті оболонки... Випадкові одбитки, линовища збляклі, Театральні костюми з оджилих спектаклів... Хто себе розгубив – той шукай де спромога, Та лише не в минулім, не в ньому, на бога... Що минає – лишім йому мирно минути: Слався, часе, за те, Слався, часе, за те, Що тебе не вернути.
==========================
И прошлое окриеться тенью земной: Это было не со мной, было не со мной ... Водевильные сюжеты и драмы дешевые, И Амур стрелы, и их мишени ... Мой поступок, что сердце троюдить укором; Злая зависть моя, за которую мне стыдно; Тайне язвы позора, оскверненное ложе ... Нет, этого не было, Нет, этого не было, Да и быть не может.
Нас жажда воспоминаний обманывает тонко: Там, в прошедшем, не мы, лишь пустые оболочки ... Случайные одбиткы, линовища поблекшие, Театральные костюмы с оджилих спектаклей ... Кто себя потерял - тот ищи где возможностей, И только не в прошедшем, не в нем, ради бога ... Уходящий - лишим ему мирно пройти: Славься, часе, за то, Славься, часе, за то, Что тебя не вернуть.