Ми зовсім різні, як дві частини світу, Ти у полоні власних мрій, а я - вільний, як вітер. В душі, як діти, хоча і граємось в дорослі ігри. Для когось легко взяти і забути. А інколи лиш вистачає голос раз почути, Я знаю - важко це збагнути. Тому хто втратив - важко повернути Ті безсонні ночі, які провела ти сама. Ти не забула мої слова, що значили багато. Тепер лишились лиш провалля Твоїх думок і моїх вчинків. Я відчуваю далі - ти десь поруч, зовсім близько! Можливо в серці твій образ глибоко оселився. Не завжди я казав тобі \"кохаю\", проте усе, що пережили разом - пам\"ятаю! Усе, що зруйнувалось - можливо скласти по частинах, Усе, що розірвалось - згадаєм лиш по написаних картинах, що малювали з наших історій. І хочеться усе з нуля розпочати, Згадати, як колись ходили світанок зустрічати. Згадай усе, що ми наповнювали прозою. А пам\"ятаєш, одного разу Ти прийшла, і я як дурень стояв з цією розою? Сама знаєш, що коли ми двоє - усе руйнуєм під собою. І я готовий скласти зброю, тому що більш за все я у житті кохаю посмішку твою!
День за днем проходить, час минааєє... Ми з Тобою, що робити не знаєм... Розлука між нами, але я все ж вірю, що скажиш ти мені - Я Тебе Кохаю!
І ось знову я одна на самоті з собою. Дивлюсь фотографії, на яких щасливі ми з Тобою. Від цих спогадів розривається серце, душа моя плаче і хочеться чомусь умерти! Або забути, не згадати все що було між нами - це кохання, це почуття, не описати словами. Як могло так статись, що ми кохались, розійшлись. Чому не можливо забути, все те, що було колись? Чому? І чому!? ці слова появляються знову... Ще досі згадую нашу прощальну гірку розмову! Хоче все так повернути, але час пройшов.. Ти не згадуєш мене, а мене ще сниться сон про те, як ми йдем разом і руки зв\"язані в полон, і грає десь близько в темноті саксофон. Хочу відчути поцілунок, тепло твоїх рук, але на жаль для слів \"кохаю\" - це все тільки звук...
День за днем проходить, час минааєє... Ми з Тобою, що робити не знаєм... Розлука між нами, але я все ж вірю, що скажиш ти мені - Я Тебе Кохаю!
- Мар\"яна, ти любиш мене? - Навіщо Тобі це знати? - Я хочу все повернути, я не можу без Тебе жити! - Хм... Ні, Віталік, я Тебе не люблю - Я Тебе Кохаю!
День за днем проходить, час минааєє... Ми з Тобою, що робити не знаєм... Розлука між нами, але я все ж вірю, що скажиш ти мені - Я Тебе Кохаю!