Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла, Де кучерявляться кущі любистку й м'яти.
З путі далекої вернувся машиніст, Укритий порохом, увесь пропахлий димом,- До виноградника! — Чи мільдью часом лист Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!
В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкі досліджує закони,- А так же хороше над чорним грунтом мак Переливається, мов полум'я червоне!
Ми працю любимо, що в творчість перейшла, І музику валку, що ніжно серце тисне У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне. 6 вересня 1955 р Київ