Я піду в далекі гори, на широкі полонини І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви І дізнавсь, де твоя мила – карі очі, чорні брови.
Мій коханий, серце моє, світе ясен цвіт. Я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу любов-зажуру, мрію молоду, І сади цвітуть для мене, як до тебе йду.
А як вітер з полонини прилетіти не захоче, Все одно знайдеш дівчину – чорні брови, карі очі. Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви І шляхи тобі покажуть карі очі, чорні брови