На вулиці осінь, неслабо виносить Скажи мені мамо, куди мене носить? Чому я не хотів жити як усі? Що я бачив, в своїй особистості?
Я знаю надоїв з своїми питаннями досить Але незнаю чому життя людей підносить Це питання на яке я невідповім Певне тому, буваю я в світі один
Життя це фільм, іноді люди так кажуть Можливо й так, це навіть вчені недокажуть Напевно в кожного із нас бувала ностальгія Та непотрібно опускати руки в злу годину
Складні моменти й ситуації бували й нераз Та він памятає про кожного з нас Він зло розбиває, за нас переживає Він все памятає (він все памятає)
Життя як зазка, дає другий шанс Як другу в біді, погано без нас Без нашого слова, без віри й без бога Поламана мова - терниста дорога
Але ти ніколи цього не забувай Можливо ми з тобою разом попадемо в рай Та я памятаю, повітря видихаю Обіду штовхаю, тобі пробачаю.
Доречі все пройшло, тепер ми вже не ті Тепер думки вже зовсім інші, пишемо вірші Поворот не туди, знову випускаю дим У цьому світі я ніколи не лишусь один
Зрозуміло було б все, якби не але І знову мучить цей поганий день, не лишень Погода вже не та, уже не та сльоза Але тепер, уже зовсім інші слова.