Я бачив дивний сон,немов переді мною Безмірна та пуста,і дика площина І прикований ланцем залізним стою Під височенною гранітною скалою У кождого чоло життя і жаль морили І в оці кождого горить любові жар І руки в кождого ланці, мов гадь,обвили І плечі кождого додолу ся схилили!
Лупайте сю скалу Нехай ні жар,ні холод не спинить вас! Бо не герої ви,і не богатирі На шляху поступу ви лиш Каменярі!
І вірили ми,що своїми руками Розіб'ємо скалу,роздробимо граніт Що кров'ю власною і власними кістками Прийде добро нове,життя нове у світ Отак ми всі йдемо в одну громаду скуті Святою думкою,а молоти в руках Нехай прокляті ми і світом позабуті А щастя всіх пройде по нашиг аж кістках
Лупайте сю скалу Нехай ні жар,ні холод не спинить вас! Бо не герої ви,і не богатирі На шляху поступу ви лиш Каменярі!
І знали ми,десь в світі Який ми кинули для праці За нами сльози ллють мами І намір,і нас клинуть
Лупайте сю скалу Нехай ні жар,ні холод не спинить вас! Бо не герої ви,і не богатирі На шляху поступу ви лиш Каменярі!