Дорога до Рідних Берегів|Дорога к Родным Берегам - Манобхава
Час не стримати, Та про минулий день марно не лийте сліз. Ми не в силах своїй наказати Долі Інакше розставити крапки.
Бороздити Океан Бажань Можна вічно на човні ума. Якщо плисти навмання втомимося, Показати хтось мусить Дорогу до Рідних Берегів.
Якщо раптом пощастить, То на зло смертям, Відрубуючи якорі Сумнівів, І на щоглах Надій натягнувши вітрила, Ми покинемо з Тобою острови Жалю.
Від гріхів , як безмовний камінь Глухі наші серця. Та очима Святих Писань Ми побачимо, Що у камені сокрита Жива Душа!
І їй любити - не заборонити, І Смерть над Нею не владна. Її мечем не розрубати, І не спалити у вогні! І навіть уві сні не зупинити У погоні за Вічним Щастям, Її не осягнути умом, Та все ж вона горить у серці Твоєму!
Не страшнішим води у склянці Стане злий Океан. Якщо камінь Вогонь не оплавить, Те виконати буде під силу Святим Іменам.