На вагонному склі моє ім’я.
Напиши і забудь – хто-небудь прочитає,
Повернути тебе не знаю як.
Приспів:
За туманами й дощами залишилось все,
Телефон мовчить німий,
А по вулицях безлюдних вікон карусель,
Серед них блукаємо не ми.
Зачекай, подивись – лишилась ще хвилина,
Щоб розірвані розвіяти квитки.
Хай тобі навздогін даремні мрії линуть,
Облітають слова, мов пелюстки.
Приспів
У повітрі дзвенить срібляста павутинка,
Кожна мить – то луною серця стук.
Обпікає щоку непрохана сльозинка,
Вирушає поїзд твій у пітьму.
Марiя Бурмака еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3