Ти любиш цю землю зігріту І сонце, що тихо встає. Обличчя південного вітру Так схоже мені на твоє. В якому, не знаю, столітті Був завжди, був скрізь і ніде, Південного вітру обличчя Крізь ніч я побачу і день.
Не знаю, зустрінемось де ми, Чи в пам’яті літа згорим, Назустріч лиш вітер південний, Блукає він шляхом моїм. І хто він, цей вітер, і звідки? Куди за собою він зве? В обличчі південного вітру Впізнаю я тільки тебе.
Цей вітер такий старовинний З далеких-далеких країн, Шепоче молитви руїнам, Щоб встали вони із руїн. І я на шляху того вітру Іду і згораю в вогні. Повернешся ти непомітно, Щоб глянути в очі мені. Повернешся ти непомітно, Щоб глянути в очі мені.
Ти любиш цю землю зігріту І сонце, що тихо встає. Обличчя південного вітру Так схоже мені на твоє. В якому, не знаю, столітті Був завжди, був скрізь і ніде, Південного вітру обличчя Крізь ніч я побачу і день. В якому, не знаю, столітті Був завжди, був скрізь і ніде, Південного вітру обличчя Крізь ніч я побачу і день.