Рання весна пришла в Карпати. Файна весна, стежка від хати. Дивно біжить поміж вербою. Дивно чомусь, мені весною. Мамко моя, що то зі мною? Чи воно так завжди весною? Мамко моя хай-сі не сваре. Я лечу-лечу в свої стожари.
-Пр.- Ой, піду в Карпати-гори! Ой, моя любов, як море! Ой, поглянь на полонину. Вже прийшла моя весна Файно підмалюю губи. Так, як я ніхто не любе! Не шукай-син, таких як я не знайдеш. Бо найкраща в світі я.
В коси вплету багряну стрічку. Та й побіжу на бистру річку! Ненько моя, моя рідненька. Донька твоя вже немаленька! Мамко моя, я вже й не знаю. Чи то люблю, чи то кохаю. Мамця моя хай-си не сваре. Я лечу лечу в свої стожари.