Що говорила тобі, Що прочитала в очах, Що залишилось коли Між нами ніби зупинився час. Немовби тільки для двох У серці ділений стук... Щось поміж нами було Та прошу я одне тебе: "Забудь!"
Коли закінчиться дощ Ми інші станемо знов І ти не зможеш собі сказати Це було чи не було... Щось поміж слів і думок У теплім дотику рук, Коли від неба за крок... Але скажу сама тобі: "Забудь!"
Давай не знайдемо слів - Так буде легше обом, Щоб не повірити в те, Бо все і так здаватиметься сном... Та тільки серця мого Частина лишиться тут. Ти не помітиш цього, Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"
Але я знаю колись одна, Серед дощу чи біля вікна Буду чекати, бо знаю - Це моя вина... Я не боюся, що серця стук Тобі розкаже, що я не йшла - Я залишилась, була я тут і не забула, Коли сказала тобі: "Забудь!"