Місто ангелів і дощів На казкові малюнки схоже, Тільки ангелів - ні душі, А лиш просто так перехожі. Місто, що не чуже мені, Золоте павутиння вулиць, Все, здається, давно заснуло, Окрім світла в однім вікні.
Тільки раз і не більше, Знаю, не більше, Щоб забути назавжди, Лиш на мить стану ближче, Я стану ближче, І не зможу вже піти.
Місто зустрічей і прощань, І розбитих сердець, можливо, Берег правий і берег лівий, І всі шанси для сподівань. Місто звуків і голосів, По бруківці стікає тиша, Все стає непомітно тихше, І не чутна уже для всіх.
Тільки раз і не більше, Знаю, не більше, Щоб забути назавжди, Лиш на мить стану ближче, Я стану ближче, І не зможу вже піти.
Ми стаємо серед дощів, Ми цього зорепаду варті. Що хотіти іще нам варто - Лиш стояти на цій межі. Місто пристрасті і образ, І примирень таких гарячих. Ти, напевно, мене пробачиш - Я прощала тебе не раз.
Тільки раз і не більше, Знаю, не більше, Щоб забути назавжди, Лиш на мить стану ближче, Я стану ближче, І не зможу вже піти.
Тільки раз і не більше, Знаю, не більше, Щоб забути назавжди, Лиш на мить стану ближче, Я стану ближче, І не зможу вже піти.