Тихо цокає годинник, мiж минулим i майбутнiм на межi На шляху моїм порожнiм Випадковi подорожнi двi душi Хай дитинство вже далеко, Повертаються лелеки, як колись, Зорi з мiстом розминулись, А вночi перегукнулись, i зiйшлись...
На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає, На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю...
Нiч осiння наступає, Гiлку мiсяць колисає, стука в раму... Засипа дорогу листям, Засинає моє мiсто... Надобранiч...