забудься в солодкому її поцілунку,
русалка голодна без жалю уб'є.
і вже не знайти від тих чар порятунку.
тебе, мов вино із бокалу, доп'є.
ти згодний страждати, ти згодний любити —
таке самогубство найбільше болить.
завідомо програв усі наступні битви,
це почуття тебе навік полонить.
та не завжди був той монстр бездушний,
не просто ж не зірвана квітка зав'яла,
щось спонукало на хід відчайдушний..
і тіло на саме дно річки упало.
забилися хвилі від болей душевних:
«хотіла ж загинуть, пропасти в воді».
та вирішив хтось, що у муках нестерпних
безжально губитимеш душі чужі.
русалка приманить своєю красою,
приманить співом, закохає в очі.
удавка в тендітній руці під водою,
але потонути ти згодний охоче.
Марк Леві еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1