Туди би тікав подалі, світ за очі, так далі не можу Мені тут не місце, як нібито знову адреси наплутали пошти Тоді було сліз багато, мені мало не взяло стадо Я вирубав ліс – та мало, спалив навіть міст на ватру
Минуле все до тла, побачив я світло, нарешті Мій Мордор все ще темний, та вже бачу дорогу до вежі Міцний ніби сталь з титаном, в словах я безсмертним стану дай мені крила знаю, я б політав до ранку
Я неба не бачив ніколи, манило мене висотою Куди би тікати на волю, стіни давили, та знову Я засинав і лише в снах я досягав висоти Тому прошу: мене не буди
Поки навколо холодний світ Ми шукаємо тут теплоти Небо так близько , я би летів Та лише в снах я досягав висоти
Я вихід шукав роками, ходити по колу немає вже сили Бродити не перестану, хоча й невідомо, хто стане за спину Давай, покажи мені світло, бо були відомі одні лише втрати Ті, кого ми любили ідуть, за собою лишивши лиш болі і пам’ять
Я стукав до пекла і раю, та не відчинили жодні ворота Я канув у Лету, плавав у Стіксі, пооббивав всі пороги Яка глибина? Бувало і так, що тягнувся і дна Готовий був падати далі, та падати було вже нікуди, знай
Яким би не був тоді старт, я боляче падав та став Хоч поневолював страх і по неволі я сам Я засинав і лише в снах я досягав висоти Тому прошу: мене не буди