Тихо липень заходить, мов сонце
попереду осінь - туманна й рясна,
шукає себе - моя повість,
щоб писати про тебе сповна!
Незнайоме обличчя в дорозі,
невже - то доля моя?
стою як й раніше - я на порозі
заходжу в твій дім без стуку,
бо знаю,
ти ж навіки будеш одна...
Автор :
Марко Світолюб
Читає :
Віктор Добко
http://vk.com/writersvitolyub
Марко Світолюб еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1