Сорі, малята. Пишу на диктофон, на телефоні. Звук звісно лишається бажати кращого... Зараз друга ночі, нахлинуло поговорити. Навколо тишина, котру іноді розбавляє звук одиноких нічних моторів машин.... _______
Твоє тіло — тюрма для твоєї душі, Коли тебе дістають, ти кидаєшся у вірші Намагаєшся уникнути метушні.
Цієї задушливої метушні, що всі звуть життя
Але, ти — психо-поет. Ти інше вкладуєш в поняття "жити".. Життя — це не попса, що у всіх на устах.... Життя — це щастя. А, щастя — стан задоволеності буттям.
Ти хочеш любові. Справжньої. Людської. Але — для любові потрібно Двоє... А ідіота як ти — більш ніде не знайти. Ти розумієш це. І, колекціонуєш зброю.
А що робити іще?! Коли душу заповнює щем, Що проріс з непосіяних зерен? ...твій новий день — це ще одна із арен, Де тре розіграти правдиво кілька брехливих сцен...
А все що ти хочеш — просто любити... А ле — що робити, коли любов — непроявлена плівка ..? ? — Проявити ні засвітити