1. Біля річеньки, в тихому краю, дівонька жила Зовсім юная, ще коханою, досі не була, А весною з тої річеньки-води Вів коня напитись лицар молодий
Приспів: І у грудях серденько трепетно забилося, У ясного лицаря в руках, Як же мило й лагідно їм тоді любилося, Бачив тільки місяць в небесах
2. Як пройшла весна, знову дівонька, все чека глядить А на тім березі, милий з іншою, коника поїть, Що ж ти лицарю, забув свої слова, Правду кажуть:"так в людей чомусь бува.."
Приспів(2): Із гори у річеньку з відчаю пустилася, Лицарю про мене забувай, Бо дівоче серденько на двоє не ділиться, Стану я русалкою, прощай!