Печальна повість про Ромео і Джульєту Давно написана, й не мною, Прості слова, складні сюжети... В ній опинились ми з тобою. Життя - театр, а люди в нім - актори, І кимсь призначені всі ролі, Прем'єрні покази, повтори Вплели чомусь в людськіі долі. Ми ж не чекаєм оплесків із залу, Для чого нам оті репризи? Як декораціі - вокзали, Чужі міста й батьків капризи. Ми не берем в життя антракту, Щоб натовп вийшов й покурив. Ми є сьогодні, будем завтра. Ми будем. Щоб там хто не говорив.