Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок премилений.
Слухай, мила, як той пташок співа,
Же з любови ніч добра не биват.
Ци та любов є од Бога дана,
Ци лем, може, дьяблом підшептана?
Хоч би знехтів - то мусіш любити,
Хоч би знехтів - прото маш терпіти.
Мила, мила, ти покусо єдна,
Любив я тя не рік і не два.
Ци ми дала зілля си напити -
Не мож мила ніяк без тя жити.
Ми ворожка давно ворожила,
Же мя звурит дівка чорнобрива.
Же не буду видів за ньов світа -
Аж проминут мої млади літа.
Під облачком явір зеленіє.
Посмот мила, як той вітер віє -
Може вирве єго з коріннями?
Мила моя, што то буде з нами?
Марічка Бурмака еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1