Я люблю твої кроки у тихих садах Де троянди густi, мов туман бiля вiкон Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах I неторканий смуток один в них великий Може все це приснилось комусь i колись Тих садiв нереальний причаєний подих, Ти забутий навiки, ти рiдний наскрiзь, Я люблю твої кроки у тишi по сходах Тi троянди чекають давно не тебе Хто там знає, що їм може й сто навiть рокiв Я люблю твої кроки нiколи й нiде Я люблю твої кроки, люблю твої кроки. Я люблю твої кроки нiзвiдки вночi В тих садах, де немає нi саду, нi дому, Але є ще тi сходи i є тi ключi, Лиш дверей не вiдчинить нiхто i нiколи.