Це була така усмішка, яка не забувається. Вона витягує душу і загортає в неї тіло. Кілька хвилин, кілька ейфорійних хвилин живеш навиворіт.
Це був такий погляд, що пронизував. Він ловив на гачечок і обіцяв найщирішу дружбу. Кілька хвилин, кілька цих щасливих хвилин Я була безсумнівно певна: так і буде.
Це був такий голос, що змушував вірити. Витягував усі таємниці. Заглядав в усі закутки… І вже на другий день, лишень на другий день Ми обговорювали наркотики та секс.
Це була така людина, яка має померти. Невдовзі. І повідомила мені про це так, між слів! У цей ненависний другий день Я могла запитувати про все, крім єдиної фрази.
Це була людина, без якої світ збідніє. Він викликав у мене радість, біль та агресію. В одну мить. А потім змушував усміхатися. І останнє, що я почула:
«Ти просто не уявляєш, як кайфово проживати кожен день, мов останній».