1) Блукають слова манівцями, У парах кружляють слова. Із вихору аж до нестями Поезія вийшла жива. В душі чародія-поета Торкнулась чутливо струни, Рядками лягла у сонеті І знов повела до весни.
Приспів
Музико, дай мені крила, Слово, угору злети, Пісне, розправим вітрила - Завжди нам поруч іти.
Музико, дай мені крила, Слово, угору злети, Пісне, розправим вітрила - Завжди нам поруч іти.
2) Слова задушевні послухав Мрійливий старий музикант, У святості ночі розбурхав Вогненний жагучий талант. Із нот неспокійно, примхливо Мелодія дивна плелась, Весняним струмком дзюркотливо У море широке лилась.
3) Непросто знайти собі пару В такім рохмаїтім житті, Нещирі слова, різні чвари Розводять дороги-путі. З’єднались мелодія й слово - І пісня з’явилась на світ. Дай, Боже, життя їй чудове, Високий безхмарний політ.