Цей білий сніг дику гору обліг, Навіть сліду тут нема. Безлюдне, неначе, царство, А царюю я сама. І завиває вітер пурга в серці зла. Стримати в собі силу не змогла.
То схаменись, то доведи Ти хороша, і буде так завжди. Сховай свій дар в душі на дно. Вже все одно!
Все одно! Все одно! На волю шугне воно. Все одно! Все одно! Я здалася вже давно. Хай женуть! Хай цураються! Хай кругом зима... Та холоду я не лякаюся!
На відстані всі речі Малесенькі немов Страхи мої безодні Не вернуться ізнов.
Сама собі я покажу, Що вільна перейти межу. Добро і зло, їх тут нема. Нема...
Все одно! Все одно! Я і вітер, і небеса. Все одно! Все одно! Умре в очах сльоза. Це мій дім, тут лишаюся. Хай кругом зима...
Хай сила рине в землю, так бажаю я. Як віхола заклубочиться хай душа моя. Я починаю розуміти, це вже край. Немає вороття... Колишнє прощавай!
Все одно! Все одно! Я заграю немов зоря. Все одно! Все одно! Навік змінилась я. Ось мій світ! Тут лишаюся! Хай кругом зима... Та холоду я не лякаюся.