Я накраю тобі Скибку сонного місяця, Я намажу її Медом сонячних днів. Їж, мій брате нічний, Поки братове місце є, Поки сонце ще сонце І кров ще на колір, як гріт...
Поки лід не зкував Наші ріки, роки і руки, Поки круки чигають на інших Присядь і поїш. Розливається мед І стікає з духмяної булки, Ти чомусь підставляєш Не долоню, а ніж...
Золотіє від меду до блиску Наточене лезо, Золоті від леза руків'я, А далі рука. Ти за мить невагомо стаєш Самоверженим крезом І у везеннях поглядом Губиться ніч у зірках...
Стане місячний промінь Широким нічним кордоном, Відхиливши фіранку, я вийду І вже не вернусь... Лиш пронизливим протягом З ночі блукатиме довго, Неприкаяний в часі і в просторі, Місячний блюз...
Місячний блюз... Місячний блюз... Неприкаяний в часі і в просторі, Місячний блюз...