Москва. Столиця. В сотні лиць нас озирає при вокзалі. Нас автомати пронизали. О рідна сестро, падьмо ниць! Цей світ — це сон. Оця діра — цвинтарна. Шара вся. Примарна. Між ста потвор — сестра. І гарна, як смерть. Межи потвор — сестра. Шепоче тихо: Отче наш, єси на небеси, — помилуй! Коб лезо — то відкрив би жили. А світ звіріє в сотню пащ.
Другие названия этого текста
м. - на згадку для Стефанії Шабатури(В.Стус) (0)
мар'яна клочко - на згадку для стефанії шабатури (0)