А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, Два слова сумління колотимуть: Пробачиш мені? Моя мила, пробачиш мені?
Пробач мені, мила, Яви свою милість, пробач мені. Звільни мою душу Від того, що так їй пече. Тому ми й прощання Назвали останнім побаченням, Щоб мати надію – А раптом побачимось ще.
Але ти мовчиш. Головою печально похитуєш І стук твоїх кроків Відлунює в скроні мої: “Навіщо ти кидаєш милу, На-ві-що ти ки-да-єш? Це ж, може, остання любов, Тож не кидай її!…”
Останні вагання Змиває і злизує злива. Останніх благань Благенькі блакитні вогні. А я тебе кидаю, Я тебе кидаю, мила, Мов круг рятувальний, Якого хтось кинув мені.