ішла вдова долиною з маленькою дитиною сіла вдова спочивати мале дитя годувати
ой сину мій, сину, мій малесенький де твій батенько ріднесенький летів орел понад морем да й сів орел воду пить да й до вдови говорить
ой удово, удово, яка ж ти прекрасна яка в тебе, удово, да й доля нещасна а я, вдово, твого мужа знаю сім раз на день да й перевідаю і снідаю, і обідаю полудную і вечеряю на чорний чуб наступаю косточками мости вимощаю чорним чубом степи устілаю отак, вдово, твого мужа знаю отак, вдово, твого мужа знаю