Для чого мові сотні слів, Якщо людині завжди мало, Для чого світ зі ста світів Й з них кожен тягнеться до слави
Для чого генію перо Він вже ж і так без того геній, Для чого світло і тепло, Якщо вони в нас полонені…
П-ів: Чому на світі настільки багато питань, А відповідей чомусь так бракує, Чому ніби маєш достатньо знань, А серце їх чомусь не чує, Чому коли тане сніжинка в руці Тебе тягне на щось романтичне і ніжне, Й коли вже з\"являється світло в душі Воно в зародку гасне усім непотрібне...
Чому буденний примітив Останню іскру задуває, Й на перехресті всіх вітрів Чому душа вогнем палає,
Чому мальовані теплом На дзеркалах горлають тіні. Й для чого склом, цілющим склом Слова карбують чудодійні