Затока лісу спадає в ритмі гірських потоків, Тебе мені ритм цей являє, Предвічне Слово. Яке ж предивне Твоє мовчання в усім, чим звідусіль проявляє створений світ… що кожним схилом спадає разом із затокою лісу… і те, що з собою відносить сріблястий каскад потоку, що спадає з гори ритмічно, своєю течією підхоплений… — відносить куди?
2. Джерело
Щоб знайти джерело, мусиш вгору іти, проти течії Продирайся, шукай, не відходь, знаєш, що воно мусить бути
— десь тут мусить бути Де ти, джерело?.. Де?! Не відходь! Де ти, джерело? Де ти, джерело? … Струмок, лісовий відкрий мені таємницю свого початку! Струмок, лісовий струмок, — чому мовчиш?
Як же старанно ти сховав таємницю свого початку. Дозволь мені умочити вуста в джерельну воду,
Щоб знайти джерело, мусиш вгору іти, проти течії Продирайся, шукай, не відходь, знаєш, що воно мусить бути
— десь тут мусить бути Де ти, джерело?.. Де?! Не відходь! х2