Я заглядав їй в душу: Гадав, зрадіє, але прийняти мушу - Від посмішки її та сміху й тіні не було. А за вікном мело, мело, мело... Скули і ті мені звело.
Весна прийшла так якось несподівано, Взяла в свої обійми, налила вино, Пустила в танець цвіту, А в скронях все гуло, гуло, гуло...
А небо синє. Цвіте жито. Весна штовхнула в руки літу. Засмагли плечі, прядки волосся Знов стали кольору колосся. Я бачу її очі: такі сумні. Все ближчий час той. Ні, ні, ні...
Так само опадало листя З густих голівоньок дерев. Болять мені останні вісті, Сум за душу мене бере. Я пам'ятаю ті шляхи тернисті І як в очах стояли сльози. В душі пече щось ненависне: