І Давно я побачив це світло у тобі, давно я побачив щось в твоїх очах. Але чомусь я відчував лише біль і утому, Коли блукала ти у моїх снах. Ніяк не міг наважитись на певні слова, Які б пасувало сказати тобі. Хотілось загубитись і знищити у собі своє Я, І змінити щось в собі. А ти ішла у даль глибокий і впевнено дивилась на них, які хотіли тільки тобі завдати болю. Ти була лиш великим чудом для всіх чужих, Без бажання здобути волю. П-р Зачіпи мене своїми словами, Вкуси за живе своїми думками. Водночас, дай мені спокій, залиш одного, Коли сам, не відчуваю нічого.
ІІ Ти мотивуючи своїми словами, Давала надію на більш щасливе життя. Хто пам’ятає, хто тоді був з нами, Неможливо описати свої почуття. Ті небесно-білосніжні милі очі, Ті несамовито повні любов’ю уста. Ти полюбляла виходити поміж ночі, І вбивалась водночас пустота. Ці слова і ця мелодія лише для тебе, Невеликий талант віддаємо тобі. Для тебе ми готові опустити небо, Для тебе ми готові піднятись з землі.
П-р Зачіпи мене своїми словами, Вкуси за живе своїми думками. Водночас, дай мені спокій, залиш одного, Коли сам, не відчуваю нічого.