Ось тримай, Це ключі від моїх Дзеркал, Я вісім століть Про тебе мовчав, Як мовчать дими Над згарищами І водою, Як мовчать ситі Акули і Вбиті кити, Як мовчать водолази Із гелієм у балонах, Як мовчать психіатри, Як мовчать сонні Роми На стінках вагону, Як мовчать недолугі Бандити, З того боку Кордону, Як мовчать знервовані Митники По цей бік границі. Я можу просто Виспатися І залишитись. Але хто підніматиме Прокажених Із лепрозоріїв, Набитих кулями Недосвідчених Снайперів.
Господь подивився На це все стомлено, Не прощаюсь З парафіянами, Дістав цвяхи, Довгі як колії, Оголивши зап'ястя Титанові, В цьому світі все Для того і створено, Щоб Будучи першими Ми завжди Залишались Останніми.